| dc.description.abstract |
У статті проводиться аналіз мовотворчісті Андрія Малишка з погляду використання
семантики таких ключових слів, як мова, слово, думка, пісня, зауважуємо,
що в його поетичному словнику ці лексеми займають помітне місце і щодо
частоти вживання, і щодо значеннєвих відтінків, з якими ці лексеми
використовуються.
В українській поезії має своє неповторне звучання мова Андрія
Малишка. Його творчість припадає на другу половину 30-х років ХХ
століття, але повний її розквіт настає в роки Другої світової війни і після неї.
Під час війни Малишко пише прекрасний вірш, сповнений любові до
вітчизни - “Україно моя”. Пізніше, після замислення поета над минулим
свого народу, над своїм корінням, з’являються й назви віршів: “Розум”,
“Медитація”, “Дума”, “Пам’ять”, а також пісні: “Ми підем, де трави
похилі...”, “Київський вальс”, “Білі каштани”, “Цвітуть осінні тихі небеса” і
знаменита “Пісня про рушник”. |
uk_UK |