Abstract:
В статті висвітлюється традиція органічного поєднання українських
народнопісенних інтонацій з канонами церковного співу в жанрі Літургії, що
дозволяє розглядати її одним із найвизначніших джерел національної музичної
культури, духовного зразка і форми досягнення піднесеної духовної і
онтологічної цільності буття. Порушуються питання історії церковного
співу, типології літургій, їх тематики і сюжетності, потрактування
художнього образу і жанрово-стильових особливостей української літургії XX
століття.