Шевченкіана П. Стебницького: громадська ініціатива щодо спорудження пам’ятника поету в Києві на початку XX ст.

Abstract

Стаття продовжує цикл публікацій автора про Петра Стебницького (1862- 1923 рр.) та його роль у формуванні так званого «українського націотворчого проекту» в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Метою статті став аналіз шевченкіани П. Стебницького, адже відомо, що публіцист займався популяризацією та поширенням серед народних верств творів поета; сприяв появі в Російській імперії першого видання «Кобзаря» (1906- 1911 рр.) – найповнішого на той час текстологічного дослідження поезій Т. Шевченка. Крім того, громадський діяч через «Благодійне товариство з видання загальнокорисних і дешевих книг» (як очільник організації) займався збором коштів для спорудження пам’ятника в Києві. У публікації коротко охарактеризовано роботу Об'єднаного комітету зі спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченку у Києві, зокрема щодо проведення чотирьох Міжнародних конкурсів на проект пам’ятника, який так і не був реалізований через постійні суперечки активістів «Шевченківської справи» та їхні дебати щодо образу поета як батька нації. Висвітлено дискусії, що розгорілися серед громадськості щодо вибору місця під пам’ятник Кобзареві. Встановлено, що культ Т. Шевченка, названий «національно-консолідуючим міфом», приваблював багатьох інтелектуалів, політичних та громадських діячів початку ХХ ст., набувши згодом всеукраїнського, національного характеру та маючи не лише сакральний смисл, а й висуваючи об’єднуючу ідею єдиної, соборної України. Окреслено ставлення П. Стебницького до постаті поета. Вважаємо, що П. Стебницький був далеким від глорифікації, сакралізації та канонізації образу Т. Шевченка, від міфологічних і легендарних конотацій. Він займав досить лояльну / помірковану позицію, відкидаючи тезу про революційність митця і соціалістичний характер його поезій, хоча й розумів, що Кобзар став для українців не просто геніальним поетом, а й провідником нації, універсальним символом національного єднання України, засобом інтелектуальної й культурної легітимізації української ідеї серед широких соціальних верств. The article continues the cycle of author publications about Petro Stebnitskiy (1862-1923) and his role in the formation of the so-called «Ukrainian National Creation Project» at the end of the 19 th - early 20 th centuries. The aim of the article was to analyze Shevchenko studies of P. Stebnytskyi, as it is known that the publicist was engaged in popularizing and spreading among the folk strata of the poet's works; contributed to the emergence in the Russian Empire of the first edition of «Kobzar» (1906-1911) – the most comprehensive textural study of the poetry of T. Shevchenko at that time. Besides, a public figure through the «Charity Society for the Publishing of Common and Cheap Books» (as the head of the organization) was engaged in raising funds for the construction of a monument in Kiev. The publication briefly describes the work of the Joint Committee for the construction of the monument of T. Shevchenko in Kyiv, in particular, concerning the conduct of four International contests for the project of the monument, which has not been implemented due to constant controversies among the activists of «Shevchenko's business» and their debate about the image of the poet as the father of the nation. The discussions that broke out among the public regarding the choice of a place under the monument of Kobzar are covered. It was established that the cult of T. Shevchenko, called the «national-consolidating myth», attracted many intellectuals, political and public figures of the early 20th century, having subsequently acquired an all-Ukrainian national character and having not only a sacred meaning, but also putting forward the unifying idea of a united, cathedral Ukraine. In the article is considered the attitude of P. Stebnytskyi to the figure of the poet. We consider that P. Stebnytskyi was far from glorifying, sacralizing and canonizing the image of T. Shevchenko, from mythological and legendary connotations. He held a rather loyal / moderate position, rejecting the thesis of the artist's revolutionary nature and the socialist nature of his poetry, although he understood that Kobzar was not only a genius poet for Ukrainians, but also a leader of the nation, a universal symbol of national unity of Ukraine, a mean of intellectual and cultural legitimization of Ukrainian ideas among the broad social strata.